За яких умов ФОП можуть бути платниками єдиного податку другої групи
До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку чи населенню, виробництво або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Це визначено пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від
02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями .
Водночас, дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (дане роз’яснення у категорії 107.01).
Особливості сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, що одночасно здійснюють незалежну професійну діяльність
Особа, яка є підприємцем та одночасно займається незалежною професійною діяльністю, є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець. Тобто, єдиний внесок фізична особа сплачує тільки з доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності. При цьому, така особа не має обов’язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від її незалежної професійної діяльності.
Якщо особа перебуває на обліку платників єдиного внеску в органах ДФС як підприємець, але підприємницьку діяльність не здійснює та доходів від цієї діяльності не отримує, така особа повинна стати на облік як платник єдиного внеску – фізична особа, яка забезпечує себе роботою самостійно – займається незалежною професійною діяльністю, та сплачувати єдиний внесок з доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності.
Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Єдиний внесок фізичні особи сплачують самі за себе шляхом перерахування безготівкових коштів з банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунка, сплачують єдиний внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку у такі терміни:
фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування сплачують єдиний внесок до 10 лютого року, наступного за звітним;
фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок;
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску регулюється Законом України від 08.07.2010 р. №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
В яких випадках здійснюється взяття проб товарів посадовими особами органу ДФС
Відповідно до п. 1 ст. 356 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу ДФС в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:
1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;
2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;
3) встановлення країни походження товарів;
4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;
5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;
6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
Взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу ДФС на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу ДФС або особи, яка виконує його обов’язки. З дозволу органу ДФС можуть також братися проби (зразки) товарів, що зберігаються на митному складі, складі тимчасового зберігання.
При вивезенні товарів з митної території України взяття проб (зразків) товарів може здійснюватися тільки в органі ДФС відправлення. При цьому проби (зразки) можуть братися до завантаження товарів у транспортний засіб, за умови забезпечення надійної ідентифікації всіх товарів, призначених для завантаження. Взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, посадовими особами інших державних органів, а також декларантами або уповноваженими ними особами здійснюється спільно з посадовими особами відповідного органу ДФС.
Декларанти або уповноважені ними особи мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами органу ДФС та інших державних органів.
Органи ДФС повинні бути ознайомлені з результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів, взятих іншими державними органами, декларантами або уповноваженими ними особами, не пізніше наступного робочого дня після їх отримання зазначеними органами та особами, а також отримати примірники результатів таких досліджень (аналізів, експертиз).
Декларанти або уповноважені ними особи сприяють посадовим особам органів ДФС під час взяття проб (зразків) товарів і здійснюють вантажні та інші необхідні операції.
Органи ДФС не відшкодовують витрат, здійснених декларантом або уповноваженою ним особою внаслідок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів, здійснені органами ДФС, не відшкодовуються декларантом або уповноваженою ним особою, крім випадків, коли таке дослідження (аналіз, експертиза) проводиться з ініціативи зазначених осіб.
За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом ДФС до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.
З метою встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, органи ДФС можуть письмово, у тому числі з використанням засобів інформаційних технологій, затребувати з підприємств-виробників, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян наявну у них техніко-технологічну документацію про склад, фізико-хімічні властивості товарів, інформацію про основні технологічні стадії їх виробництва та призначення.
З 1 січня 2015 року всі бюджетними можуть обслуговуватись в Держказначействі за принципом «єдиного вікна»
Держказначейство розширило перелік розпорядників бюджетних коштів, які можуть обслуговуватись за принципом «єдиного вікна»
Так, починаючи з 1 січня 2015 року в Держказначействі за принципом «єдиного вікна» за бажанням можуть обслуговуватися всі розпорядники бюджетних коштів.
Такі зміни внесені до наказу Держказначейства від 29.07.2014 р. № 214 «Про обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України за принципом «єдиного вікна»».
Нагадаємо, що згідно з останньою редакцією зазначеного наказу, за принципом «єдиного вікна» в Держказначействі могли обслуговуватися розпорядники бюджетних коштів:
— з 01.08.2014 р. — Мінагрополітики, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державного агентства земельних ресурсів, Державного агентства рибного господарства та Аграрного фонду;
— з 01.12.2014 р. — МОН та ДФСУ;
— з 01.01.2015 р. — інших головних розпорядників бюджетних коштів.
Такі зміни затверджені наказом Держказначейства від 05.142.2014 р. № 340.
Проблеми у підписанні електронного документу
Якщо при підписанні електронного документа виникає помилка, у такому випадку необхідно перевірити:
— який ключ ЕЦП використовується першим (вірна послідовність підписів для податкової звітності: бухгалтер-директор-електронна печатка);
— правильність введення паролю, а саме регістр вводу паролю, мову клавіатури тощо (створений пароль може містити особливі символи);
— чи набраний пароль відповідає ключу, якій використовується (наприклад, пароль до ключа бухгалтера використовується тільки з ключем бухгалтера);
— чи змінювалось ім’я файлу особистого ключа.
Якщо жодна з рекомендацій не допомогла вирішити проблему, необхідно звернутися до представництва АЦСК ІДД, в якому були отримані послуги ЕЦП, подати заяву на скасування посиленого сертифіката, згенерувати новий особистий ключ та отримати відповідні йому посилені сертифікати.
Організація внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів
Мінфін вніс зміни до Методичних рекомендацій з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
Змінами уточнено, що ці Методичні рекомендації визначають рекомендовану схему для організації внутрішнього контролю в установі.
Встановлено, що внутрішній контроль (фінансове управління і контроль) слід розуміти не як окрему подію чи обставину, а як цілісний процес, який здійснюється керівництвом та працівниками установи.
Основою внутрішнього контролю (фінансового управління і контролю) є відповідальність керівника за управління та розвиток установи в цілому (управлінська відповідальність та підзвітність), до основних завдань якого належить планування та організація діяльності, формування адекватної структури внутрішнього контролю, нагляд за здійсненням внутрішнього контролю та управління ризиками для досягнення впевненості в межах розумного в тому, що мета і цілі установи будуть досягнуті, а рішення, включаючи фінансові, виконуватимуться з урахуванням принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості.
Управлінська відповідальність та підзвітність керівника та працівників установи ґрунтується на вимогах законодавства і стосується всієї діяльності установи, зокрема щодо:
— визначення мети (місії), стратегічних цілей, завдань, заходів та очікуваних результатів діяльності з урахуванням наявних ресурсів в плані діяльності установи на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди;
— формування бюджетних запитів, порядків використання бюджетних коштів, складання та виконання кошторисів бюджетних установ, паспортів бюджетних програм;
— управління бюджетними коштами (прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачам бюджетних коштів, здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів, оцінки ефективності бюджетних програм) тощо;
— організації та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності;
— управління об'єктами державної власності;
— надання адміністративних послуг;
— здійснення контрольно-наглядових функцій;
— здійснення державних закупівель;
— здійснення правової та кадрової роботи;
— діяльності з протидії та запобігання корупції;
— забезпечення режиму секретності та інформаційної безпеки;
— організації документообігу та управління інформаційними потоками;
— взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю.
Зміни затверджені наказом Мінфіну від 10.12.2014 р. № 1200.
Порядок обліку платників ЄСВ
Мінфін затвердив новий Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також нове Положення про реєстр страхувальників.
Згідно з новим Порядком, дані з реєстру страхувальників про взяття/зняття з обліку платників ЄСВ, відомості про клас професійного ризику виробництва, відомості з ЄДР, а також зміни в облікових даних платників ЄСВ, внесені до реєстру страхувальників на підставі цього Порядку, не пізніше наступного робочого дня передаються Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соцстрахування в порядку взаємного обміну інформацією.
Встановлено, що після отримання від платника ЄСВ документів, що підтверджують статус бюджетної установи, підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, фіскальний орган вносить відповідний запис до реєстру страхувальників.
Відтепер після надходження з ЄДР відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язану зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, до реєстру страхувальників фіскальним органом вноситься запис про переведення на облік такого платника до фіскального органу, що відповідає новому місцезнаходженню (місцю проживання).
Документи затверджено наказом Мінфіну від 24.11.2014 р. № 1162, який набере чинності з дня офіційного опублікування. На день підготування замітки документ офіційно не опубліковано.
В свою чергу втратить чинність наказ Міндоходів від 09.09.2013 р. № 458 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників».
В.о.начальника ГУ Міндоходів у Харківській області Валентин Фесюнін зустрівся з представниками Громадської спілки «Народний вирок» та активістами Євромайдану
На зустрічі також були присутні представники Національної Асоціації сприяння боротьбі з корупцією та посадовими злочинами, Осередка Міжнародного комітету захисту прав людини та інших громадських організацій Харківщини.
Під час зустрічі з боку представників громадськості висловлювалися пропозиції щодо прискорення введення в дію податкової реформи, припинення діяльності «конвертаційних майданчиків», зменшення податкового тиску та скорочення перевірок тощо.
Крім того, було запропоновано встановити громадський контроль, направлений на протидію корупції та зменшення корупційних зловживань.
За підсумками зустрічі сторони прийшли до сумісного рішення щодо створення ініціативної групи з питань реалізації податкової політики і протидії корупції.
Керівник податкового відомства області наголосив на готовності до відкритого діалогу з представниками громадськості та безкомпромісній позиції щодо боротьби з корупцією та необхідності спільної роботи по її подоланню.
«Сьогодні і бізнес, і громадськість очікують на відповідні зміни та перетворення, які без сумніву повинні активізувати загальну фінансову ситуацію в країні, надати нового позитивного імпульсу. Тож, переконаний, що конструктивні зауваження та пропозиції від громадськості допоможуть знайти оптимальні рішення для покращення роботи служби і вдосконалення податкової системи в Україні», - відзначив Валентин Фесюнін.
Також керівник податкового відомства повідомляє, що наступна зустріч з представниками громадськості відбудеться 17 грудня поточного року, під час якої будуть обговорюватися кандидатури членів ініціативної групи.
Платники податків можуть оскаржити рішення ДФС у органах вищого рівня
Платник податків отримав рішення від територіального органу ДФС і має підстави вважати його неправильним чи незаконним – він може оскаржити його у контролюючих органах вищого рівня.
Право на адміністративне оскарження рішень контролюючих органів є важливим та необхідним механізмом досудового врегулювання спору між платником податків і контролюючим органом, вважають фахівці Вовчанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області. Разом з тим, вирішення таких спорів у межах адміністративного оскарження дає можливість суб’єктам господарювання захистити свої інтереси, виявити недоліки в роботі органів фіскальної служби та своєчасно їх усунути, зекономити час та зусилля, оминаючи процедури судового оскарження.
Скарга подається контролюючому органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Також платник може надати належним чином засвідчені копії документів, розрахунків та доказів.
У разі бажання платника податків оскаржити рішення державних податкових інспекцій, то відповідні скарги подаються до територіальних органів ДФС в області, рішення територіальних органів ДФС – до центрального апарату ДФС України. У свою чергу, рішення центрального апарату ДФС України, яке прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Якщо, відповідно до Кодексу, контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Варто відмітити, що застосування процедури адміністративного оскарження рішень органів ДФС сприяє запобіганню проявам корупційних діянь, збереженню права платників податків на оскарження рішень контролюючих органів та на всебічний і об’єктивний розгляд таких скарг.
В зв’язку з строками подання звітності, фахівці Вовчанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області нагадують платникам податків про порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
Отже, реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.
Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом „сторно” за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.
Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.
Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.
Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють придбання/постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право ведення частини Реєстру в межах діяльності такої філії (структурного підрозділу). Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий код (номер, шифр), про що письмово проінформувати контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. У разі якщо платником податку делеговано філіям або структурним підрозділам право ведення частин Реєстрів, дані таких частин Реєстрів є складовими частинами Реєстру платника податку.
Під час виконання договорів про спільну діяльність або договорів управління майном Реєстр ведеться особою, яка веде облік результатів такої діяльності.
Платники податку на додану вартість складають окремі Реєстри за такими видами діяльності:
- сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 розділу V Кодексу, — з позначкою 022;
- сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Кодексу, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, — з позначкою 023;
- переробні підприємства усіх форм власності, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), спрямовують суми податку на додану вартість до спеціального фонду державного бюджету та на спеціальний рахунок, — з позначкою 024.
Особа, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність або договорів управління майном, інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов’язаний з виконанням угоди про розподіл продукції, ведуть окремі Реєстри із зазначеної діяльності.
Реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.
Усі графи Реєстру, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.
Платники податку щомісяця в строки, передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі ті платники податку, для яких встановлено звітний податковий період — квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді. Копії записів у Реєстрах подаються за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі.
Особа, яка реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, і першим звітним (податковим) періодом якої є період, що розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця, має надати до контролюючого органу окремо копії записів у Реєстрах за місяць, у якому відбулась реєстрація платником податку, та окремо за місяць, що настає за місяцем реєстрації.
Бюджетного відшкодування із ПДВ: чи можна змінити його напрям?
ДФС України у підкатегорії 101.18.01 «ЗІР» роз’яснено: чи має право платник ПДВ змінити напрямок бюджетного відшкодування із повернення сум бюджетного відшкодування на рахунок у банку на зменшення податкових зобов'язань із ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.
Якщо платник ПДВ прийняв рішення про зарахування у повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань із ПДВ, то про це він має зазначити у декларації з ПДВ і заяві про отримання бюджетного відшкодування (п. 200.6 ПКУ). Якщо ж цього не було зазначено, то платник податків зберігає право на отримання бюджетного відшкодування засобами в майбутніх звітних (податкових) періодах.
У такому разі змінити напрямок бюджетного відшкодування з «на рахунок платника у банку» на «у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів» платники ПДВ не зможуть. Адже це не передбачено ПКУ.
Водночас, навпаки, змінити напрямок бюджетного відшкодування з «у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів» на «рахунок платника у банку» можливо (підкатегорії 101.18.01 «ЗІР»).
Ставка єдиного внеску для інвалідів - пільгова
Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5, встановлено, що для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, єдиний внесок установлюється у розмірі 8,41% від суми нарахованої заробітної плати та суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності для працюючих інвалідів.
Підтвердженням установлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки з акта огляду у медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією (бухгалтером або директором). Тобто з дати отримання такої довідки підприємство, установа або організація нараховуватиме єдиний внесок у розмірі 8,41%.
Отже, застосування пільгової ставки для працівника-інваліда, який працює у фізичної особи — підприємця, законодавством не передбачено.
Підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК (ст. 140 ЗК).
Підставами припинення права користування земельною ділянкою регламентовано згідно ст. 141 ЗК є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках передбачених земельним законодавством; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Останній на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ст. 142 ЗК). Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку за обставин, передбачених ст. 143 ЗК. Статтею 144 ЗК врегульовано порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.
Право на приватизацію земельних ділянок для гаражного будівництва
Ст. 40 ЗКУ надає громадянам України також право на приватизацію земельних ділянок для гаражного будівництва. Суб'єктом права є громадяни України, що не скористались правом на приватизацію земельних ділянок за даним видом використання (ч. 4 ст. 116 ЗКУ). Норма безоплатної приватизації передбачена п."д" ч. 1 ст. 121 кодексу (не більше 0,01 га). Порядок реалізації права на приватизацію земельної ділянки для гаражного будівництва визначається ст.ст. 116,118,125 та ін. ЗКУ.
Особливості реалізації права громадян на приватизацію земельних ділянок для гаражного будівництва можуть передбачатися рішеннями органів місцевого самоврядування. Зокрема, у місті Києві прийнято Рішення "Про питання індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в місті Києві" 23.12.1999 № 165/667, яке на сьогодні застосовується у частині, що не суперечить ЗКУ Цим рішенням, серед іншого, передбачені обмеження щодо приватизації земельних ділянок для гаражного будівництва в деяких частинах міста.
Для гаражного будівництва можуть використовуватися і присадибні земельні ділянки, що не тягне обов'язку поділу присадибної земельної ділянки та/або зміни цільового призначення її частини.
Щодо порядку ведення книги доходів та витрат
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ) фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма та порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. N 481.
Згідно з пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку третьої і п'ятої груп, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Порядок ведення книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат платниками єдиного податку затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 р. N 1637.
Таким чином, згідно з чинним законодавством фізичні особи - підприємці залежно від обраної системи оподаткування зобов'язані вести книгу обліку доходів і книги обліку доходів і витрат за певними формами і в установленому порядку.
Порядок вивезення та ввезення товарів на територію ВЕЗ «Крим»
Вивезення товарів з території України на територію вільної економічної зони "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим") прирівнюється до вивезення товарів за межі митної території України та вважається експортом. Відповідна норма визначена підпунктом 5 пункту 12.4 статті 12 Закону України від 12 серпня 2014 року N 1636-VII "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон N 1636).
Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Таким чином, до операцій з вивезення товарів на територію ВЕЗ "Крим" з іншої території України застосовується нульова ставка ПДВ.
При цьому обов’язковою умовою застосування нульової ставки податку є наявність у митній декларації відповідної відмітки митниці, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу) на територію ВЕЗ "Крим", про перетин товаром (вантажем) межі між територією ВЕЗ "Крим" та іншою територією України.
Платники податку, що здійснюють вивезення товарів з іншої території України на територію ВЕЗ "Крим", відображають такі операції у податковій декларації з податку на додану вартість у порядку, передбаченому для інших експортних операцій (у рядку 2.1 розділу І "Податковий зобов’язання"). У разі визначення від’ємного значення за результатами звітного періоду таке від’ємне значення враховується при визначенні сум бюджетного відшкодування у загальновстановленому порядку.
Ввезення товару з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України прирівнюється до ввезення товару із-за меж митної території України на митну територію України та вважається імпортом (підпункт 5 пункту 12.4 статті 12 Закону N 1636).
Такі операції є об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах. Обсяг товарів, які ввозяться з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України, та ПДВ, сплачений під час їх митного оформлення, підлягає відображенню у податковій декларації з податку на додану вартість у відповідних рядках розділу ІІ "Податковий кредит". За умови дотримання правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПКУ, такі суми податку можуть бути включені до складу податкового кредиту.
Ставка податку (7 відс. або 20 відс.) чи режим звільнення від оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з ввезення товарів з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України застосовуватиметься залежно від режиму оподаткування та виду товару, який визначено ПКУ для операцій з ввезення таких товарів на митну територію України.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у листі ДФС України від 03.12.2014 р. N 13311/7/99-99-19-03-02-17 "Про податок на додану вартість", який розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України.
Щодо обкладення ПДВ гарантійного платежу за договором оренди
Відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 Кодексу визначено, що операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, передача майна в оренду, а також повернення такого майна його власнику не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Враховуючи викладене, якщо умовами договору оренди передбачено, що кошти у вигляді гарантійних платежів (внесків) зараховуються в оплату лізингових (орендних) платежів, то ця сума гарантійних платежів (внесків) збільшує базу оподаткування у орендодавця. При цьому податкові зобов'язання у орендодавця та податковий кредит у орендаря визначаються на дату, визначену пунктом 187.1 статті 187 та пунктом 198.2 статті 198 Кодексу відповідно.
Якщо ж умовами договору оренди передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань та підлягають поверненню орендарю в кінці терміну дії договору, то ця сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у орендодавця. Податкові зобов'язання орендодавцем та податковий кредит орендарем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.
При цьому у разі зміни в процесі виконання договору оренди напряму використання отриманого раніше гарантійного платежу (внеску), який спочатку виконував функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань по договору, а потім спрямовується в рахунок оплати лізингових (орендних) платежів, що обумовлено додатковою угодою до договору, на дату зміни напряму використання гарантійного платежу (внеску) (дата укладення додаткової угоди до договору) орендодавець повинен нарахувати податкові зобов'язання на суму отриманих гарантійних платежів (внесків), а орендар на зазначену дату матиме право на формування податкового кредиту, за умови отримання належним чином оформленої податкової накладної та виконання інших правил щодо формування такого кредиту, встановлених Кодексом.
Щодо оскарження рішення про відмову у проведенні електронної перевірки
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до підпунктів 3.1 та 3.3 розділу III Порядку N 143 територіальний орган Міндоходів на підставі інформації, зазначеної платником податків у Заяві та доданих до неї документах для проведення електронної перевірки, і податкової інформації, наявної в територіальному органі Міндоходів, приймає рішення про проведення/непроведення такої перевірки.
Рішення про непроведення перевірки може бути прийнято територіальним органом Міндоходів, якщо за результатами аналізу інформації встановлено, зокрема, такі обставини: бухгалтерський облік (в електронному вигляді) ведеться з порушенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291; ненадання платником податків разом із Заявою до територіального органу Міндоходів з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів в електронній формі, які відповідно до Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, у форматі, встановленому пунктом 85.2 статті 85 Кодексу та інші аргументовані підстави, що технічно не дають змоги провести документальну перевірку електронним способом.
При цьому відповідно до пункту 3.6 розділу III Порядку N 143 рішення про непроведення електронної перевірки не обмежує можливості повторного звернення платника податків із Заявою до контролюючого органу.
Отже, оскарження в адміністративному або судовому порядку рішення про проведення/непроведення електронної перевірки ні Кодексом, ні Порядком N 143 не передбачено.
Щодо здійснення контролю за культурними цінностями, які переміщуються через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим»
Статтею 25 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" передбачено, зокрема, що свідоцтво на право тимчасового вивезення культурних цінностей не може бути видано, якщо у державі, до якої передбачено здійснити тимчасове вивезення культурних цінностей, сталося стихійне лихо, виникли збройна конфлікти, введено надзвичайний стан або існують iншi обставини, що перешкоджають забезпеченню надійного зберігання і поверненню культурних цінностей, які тимчасово вивозяться в цю державу.
Вiдповiдно до статтi 54 Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об’єктів, що становлять культурну цiннiсть.
З урахуванням цього Мiнiстерством культури України прийнято рішення на час тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим фізичним і юридичним особам, які подали заяву про видачу свідоцтва на право вивезення (тимчасового) вивезення культурних цінностей до адмiнiстративно-територiальних одиниць України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, надавати письмове повідомлення про відмову у видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового) вивезення культурних цінностей iз зазначенням підстави про можливість їх неповернення, втрати, знищення або пошкодження на території ВЕЗ "Крим", оскільки територію Автономної Республіки Крим визнано тимчасово окупованою в наслідок збройної агресії Російської Федерації.
| 
