Четверг, 28.03.2024, 15:12

vburluk.pp.net - Официальный сайт пгт Великий Бурлук

Начало Регистрация Вход
Приветствую Вас, Неизвесный нам гость · RSS
Меню сайта
Категории каталога
Люди [6]
Все, что у Вас асоциируется с людьми
Животные [1]
Все что с животными - сюда
Наш опрос
Слушаете ли вы радио?
Всего ответов: 35
 Каталог статей
Начало » Статьи » Рисунки текстом » Люди

"Велесова книга" - найдавніша гіпотетична писемна пам'ятка праукраїнської доби докириличного періоду
"Велесова книга" - найдавніша гіпотетична писемна пам'ятка праукраїнської доби докириличного періоду, названа за іменем язичницького бога скотарства і творчості Велеса, збірник язичницьких епічних творів, що з'явилися, очевидно, на західному Поліссі у IX ст. Пам'ятка була написана абеткою з 27 літер, в якій поряд з грецькими літерами використовувались дев'ять слов'янських. Імовірно, у ній використаний один із варіантів києворуської абетки, що стала основою слов'янського алфавіту, впорядкованого в 863 р. запрошеними з Візантії до Великоморавської держави Кирилом (Костянтином) і Мефодієм.
Пам'ятка збереглася до початку XX ст. на 38 дубових (за іншою версією - березових), скріплених ремінцем дощечках завтовшки до 1 см та площею 38*22 см. Знайдена "В.к." полковником білої гвардії А.Ізенбеком у маєтку Великий Бурлук на Харківщині (1919), у якому мешкали нащадки ізюмського та харківського полковника Г.Донця-Захаржевського. Пізніше разом з А.Ізенбеком опинилася в Бельгії, де була загублена під час Другої світової війни. Зберігся лише її варіант, переписаний шанувальником старовини Ю.Миролюбовим, частково опублікований в американському журналі російських емігрантів "Жар-птиця" (1957 - 59).
Текст, вперше адаптований до сучасної української мови (недосконалий переклад А.Кирпича, підготовлений М.Скрипником), з'явився у гаазькому видавництві "Млин" (1968) і в "Календарі канадійського фермера" (1970), згодом фрагментарно передрукований київським часописом "Дніпро" (1990. - Ч.4). Повний текст "В.к.", простудійований О.Твороговим, друкувався в "Трудах отдела древнерусской литературы Института русской литературы" (Пушкинский дом). - Ленинград, 1990. - Т. 43. У газеті "Русь Київська" (1994. - Ч.1 - 3) було опубліковано ритмізований переклад повного тексту "В.к.", зібраного М.Скрипником. Еквіритмічний переклад українською мовою здійснив ужгородський філолог Б.Яценко (1995).
Однак пам'ятці судилася нелегка доля. Фотокопію шістнадцятої дощечки, що починалася словами "Влес книга", надіслав із Австралії С.Парамонов-Лєсной до Ленінграда на експертизу до відомого палеонтолога Людмили Жуковської. Вона, за вказівкою академіка В.Виноградова, здійснила з Ф.Філіним глибокий філологічний аналіз, але визнала її фальсифікатом XIX ст., вважаючи причетним до підробки А.Сулукадзева. Нині таку позицію поділяє Г.Грабович. Сумніви щодо автентичності твору висловлював О.Мишанич. Аргументи цих науковців ґрунтуються на історичних і політичних уявленнях, що стали канонічними. Визнання "В.к." спричинило б перегляд історії та середньовічної культури на праукраїнських землях, що, за офіційною версією, має візантійські джерела, генеалогії слов'ян тощо. Ленінградським палеонтологам опонували Б.Ребіндер, Г.Гриневич, Б.Яценко, С.Наливайко, І.Ющук, Вал.Яременко, Г.Клочек, Вал.Шевчук та ін., які посилалися на те, що "В.к." підробити неможливо, її міг створити лише той, хто жив у IX ст., знався на специфіці письма на дереві, мовних (діалектичних) тонкощах, історичній граматиці, міфах, особливостях зв'язків між етносами, історичних подіях, побуті, звичаях тощо.
Пам'ятка обґрунтовувала концепції походження слов'ян, передусім праукраїнців, від Карпат до Дніпра: дві племінні спільноти на чолі з древлянами та полянами, спільнослов'янська єдність, зокрема з чехами. Створена перед прийняттям християнства, вона наголошувала на консолідації споріднених племен, яких "свара одоліла", задля збереження язичницької, "батьківської віри", втрата якої вважалася безповоротним поруйнуванням етногенетичних основ. Заради об'єднання племен було скликане віче в Полісенську (за П.Каменецьким - у 878; за Вал.Шевчуком - у 879), у час, коли Аскольд згадується як живий. Він, як і Рюрик, виявився не князем, а варягом, "десь од греків освіченим". Автори "В.к.", звертаючись до краян, наводили родові перекази (походження Кия, Щека та Гороватого, тобто Хорива, від легендарного Ора; Карпатський вихід: "не послабляймося й не дамо землі нашої, як не дали землі Трояні римлянам"), тлумачення міфем Матері-птиці, Матері-слави, Перуниці, в яких втілена пасіонарна енергія розуміння сутності світу, що спирається на принципи Нави, Яви та Прави, знання з космогонії та гравітації, позбавлені первісної наївності ("Се бо Дажбо створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу, аби тая удержана була").
"В.к.", маючи пропагандивне призначення, була поліжанровим збірником без цілісної композиції та єдиного героя. Її авторами стали представники одинадцяти праукраїнських племен. Упорядники текстів не дбали про логіку викладу, нанизували дощечки без певної послідовності. Тому твір має вигляд нелінійних структур, що охоплюють фрагменти міфологічних і релігійних трактатів, філософських медитацій, історичних хронік, езотеричних гімнів, епічних оповідей.

Джерело: Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.1 / Авт.-уклад. Ю.І.Ковалів. - К.: ВЦ "Академія", 2007. - 608 с.
Категория: Люди | Добавил: vbgna (13.10.2012) | Автор: Л.В.
Просмотров: 996 | Рейтинг: 0.0 |

Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Конструктор сайтов - uCoz
Форма входа
Поиск по каталогу
Друзья сайта
Статистика